З дитинства у мене була своя кімната. Незалежно від того, де я була, чи в школі, чи на прогулянці, усі мої знайомі заздрили мені, кажучи, що я живу як принцеса у своїх власних хоромах, тоді як вони живуть зі своїми братами та сестрами. Та це було зовсім не так, як уявляли це мої знайомі. Завжди моя мама облаштовувала кімнату, а не я.
У моїй кімнаті завжди було багато непотрібних речей, таких як рухлядь на столі, який просто було занадто ліньки викинути. І, звичайно ж, його відправили до моєї кімнати. Стінка у передпокої виглядає якось не дуже новою, що знову дозволяє викинути все до нашого складу, до моєї кімнати. У кімнаті також було багато різних дрібниць, таких як статуетки, старовинні ляльки тощо, які були абсолютно зайвими для дитини, а також кілька квітів.
Але найгірше, що могло бути – це прибирати в цій кімнаті. Кожен шматок непотрібної різноманітності потрібно було відмивати від пилу, рухати, ставити на місце, і так щоразу.
Та виглядає це не настільки жахливо. Я можу зробити це щодня, але не в своїй кімнаті, я їх ненавиджу і їх просто велика купа. Просто заберіть все це до себе, навіщо мені захаращувати. Може у вітальню, але мене ж усім цим тягнути. Нині я дякую Богу, що з’їхала, купила квартиру в іпотеку.
Стіни у мене просто порожні, звичайні шпалери на кольорі стін. На вікнах теж нічого особливого, звичайні штори висять, немає ні тюлі, нічого подібного. Навіть квіти я в будинку не ставлю, усі підвіконня порожні, повністю!
Я, звичайно, не дизайнер, але можу назвати свою квартиру в стилі мінімалізм. У мене будинок тільки корисних та необхідних речей, нічого більше.
Мені не потрібні візерунки, туфлі, сервізи, серванти, вази, горщики, різні дрібнички, я не потребую нічого з цього барахла.
— Що ти лікарню там влаштувала, все порожньо, стерильно, у чому суть взагалі? – Висловила мені мама.
Я думаю краще жити в лікарні, ніж у коморці.
Мама все намагається тягнути до мене свої непотрібні речі. Нажаль, вона не розуміє простих слів. Візьми сервіз, а ось квіточка.
Сотні разів я кажу їй не тягнути все це до нас, ми це просто викинемо. У моїй хаті мій порядок і порушувати його не посміє ніхто. А вона все одно робить це та робить.
Насправді, не так страшно, як виглядає. Мені, звичайно, не хотілося б терпіти це щодня, особливо в своїй кімнаті, де було більше, ніж досить. Краще вивезти це все звідси і не забруднювати простір. Можливо, взяти це в іншу кімнату, але мені не потрібні ніякі додаткові незручності. Я радісно переїхала в свою нову квартиру, яку взяла в кредит на іпотеку.
Мої стіни тепер пусті, окрім звичайних шпалер на стінах. На вікнах немає нічого особливого, прості штори, без тюлі та інших прикрас. Я не люблю квітів у будинку, тому підвіконня також порожні.
Я не займаюся дизайном, але можна сказати, що моя квартира в стилі мінімалізму. У неї тільки корисні та необхідні речі, нічого зайвого.
Мені не потрібні візерунки, нові туфлі, сервізи, серванти, вази, горщики та інші маленькі речі. Я не потребую їх у своєму житті.
— Що з тобою? Ти зробила свою квартиру як лікарню, все стерильно і порожньо. Я не розумію, що за сенс в цьому? – запитала мене мама.
На мою думку, краще перебувати в лікарні, ніж у в’язниці.
Мама намагається притягнути до мене всі свої непотрібні речі. Нажаль, вона не розуміє звичайних слів. Наприклад, вона пропонує мені такі речі, як сервізик та квіти. Я уже сотні разів просила її не тягнути все це до мене, адже я все одно викину це.
У моєму домі панує мій порядок, який не повинен порушуватися.
Недавно я показала/показав їй, що мені не подобається, коли вона притягує до мене свої речі. Я взяла і викинула принесену квітку. Я багато разів просила її відстати від моєї квартири та дати мені простір.
Якщо хтось буде ходити під вікнами моєї квартири, він/вона може отримати удар від квітки, яку я можу викинути з вікна.
